Специалисты

Аутизм що це

03.09.2018

Аутизм. що таке аутизм і які його особливості, як виявляється і чому розвивається аутизм у дітей?

Аутизм — це нездатність людини формувати емоційні стосунки з іншими, оточуючими людьми. Аутизм — це порушення в розвитку, яке характеризується відхиленнями в поведінці, соціальній взаємодії і спілкуванні. Він виражається в різних формах і може проявлятися при різних розумових розладах. Так, що таке аутизм, які причини аутизму, і чим відрізняється поведінка аутиста від поведінки звичайної дитини або дорослого?

Ступінь тяжкості аутизму варіюється від легкого ступеня до важкої. При легкому ступені аутизму, люди можуть здаватися цілком нормальними. Що ж стосується важкого ступеня, то в цьому випадку у людини часто повністю порушена функція мозку, він не в змозі функціонувати нормально.

Досить часто в минулому аутизм у дітей плутали з проявами дитячої шизофренії або дитячого психозу. Проте з часом вчені розібралися в суті даного розладу і розмежували схожі за симптомами захворювання. Сьогодні діагностика даного розладу не складає особливих труднощів, і більшість ранніх плутанини вже дозволені. Як діагностувати аутизм і відрізнити його від інших розумових розладів, читайте в статті: «Діагностика аутизму: як розпізнати синдром раннього дитячого аутизму і відрізнити від інших захворювань?».

Так, що таке аутизм, які саме відділи та функції мозку засмучені, що відбувається і звідки беруться діти з аутизмом?

Механізм мозкових порушень при аутизмі

Однозначної відповіді на питання, що саме порушується в роботі мозку, на жаль, і донині не існує. На відміну від більшості розладів роботи мозку, наприклад, хвороби Паркінсона, у аутизму немає єдиного чіткого механізму, причому, як на клітинному, так і на молекулярному або системному рівнях. Насправді невідомо, що саме об’єднує назву аутизм — це кілька розладів відразу, при яких на певній кількості загальних молекулярних ланцюжків сходиться вплив мутацій, або це велика група розладів, механізми сильно розрізняються (як порушення інтелекту).

Єдине, що не викликає особливих сумнівів, це те, що аутизм — це результат впливу багатьох факторів, які діють на стадії розвитку і зачіпають безліч або все абсолютно функціональні системи мозку, і більшою мірою порушують саме часовий процес розвитку людського мозку, ніж є кінцевим результатом даного процесу. Саме тому вилікувати аутизм у дорослих або дітей, по суті, неможливо, можна тільки вносити окремі корективи в поведінку аутиста і здатність до відносно самостійної його життєдіяльності.

  • Причини аутизму У ДІТЕЙ

Батьки, діткам яких поставили цей діагноз, спантеличені питанням: чому? У чому причини аутизму у дітей, що вплинуло на його розвиток, хто винен у цьому?

В дійсності і тут вчені не досягли особливих результатів, точно встановити причини аутизму у дітей не вдається досі. Ученим ще тільки належить розгадати таємницю аутизму. Власне вивчення цього питання до недавнього часу взагалі не проводилося, тому великого досвіду дослідження природи аутизму немає, взагалі заговорили про дане порушення тільки в ХХ столітті. Тим не менш, деякі можливі причини аутизму і його розвитку вже знайдені, зокрема: генні порушення, гормональні, ускладнення при вагітності та пологах, отруєння, збої в хімічно-біологічних процесах розвитку організму і самого мозку.

У досить великого відсотка аутистів (не у всіх) можна спостерігати мутацію певного гена. Як з’ясували вчені, в даному випадку значущу роль відіграє ген під назвою «неурексин-1». Крім того, «підозри» викликає і ще один ген, який знаходиться в 11 хромосомі, але його поки ще не вдалося виділити.

Вплинути на розвиток порушення, може, і конфлікт генів матері й батька. Справа в тому, що після зачаття блокуються гени в яйцеклітині, які можуть негативно відбитися на стані здоров’я матері. А в чоловічому сперматозоїді «відключаються» гени, які потенційно небезпечні для ембріона майбутнього чоловічка. І цей конфлікт може також підштовхнути розвиток небажаних процесів: генні зміни, у разі зміщення в «чоловічу» сторону, можуть цілком стати причиною розвитку у дитини аутизму.

Вченим вдалося достовірно встановити зв’язок між розвитком аутизму і синдромом Х-хромосоми.

Незважаючи на широту досліджень, ця область знань в цілому так і продовжує залишатися незораній цілиною. Власне навіть роль спадковості в даному розладі обговорюється, грунтуючись досить суперечливими гіпотезами. На думку одних дослідників, ймовірність розвитку аутизму істотно збільшується, якщо в сім’ї є, хоч один аутист. На противагу їм, інші дослідники спростовують це твердження, оскільки подібні випадки (в одній родині більше одного аутиста) зустрічаються вкрай рідко, а значить і спадкової зв’язку процес розвитку аутизму не має.

Гормональні порушення.

Вчені встановили, що значиму роль у розвитку даного розладу грає чоловічий гормон, званий тестостероном (можливо, саме це і пояснює той факт, що хлопчики частіше страждають аутизмом).

Підвищений рівень тестостерону — це один з факторів ризику, який у поєднанні з іншими факторами, може призвести до дисфункції мозку, а саме, до пригнічення лівої півкулі. До речі, саме це і може пояснити, з якої причини серед аутистів зустрічаються неймовірно обдаровані або навіть геніальні особистості в якійсь області: півкулі аутиста починають функціонувати в компенсаторному режимі, простіше кажучи, одна з півкуль намагається компенсувати недостатність роботи іншого півкулі.

Несприятлива вагітність, пологи.

Якщо в період виношування дитинки мати перехворіла важкими інфекційними захворюваннями (на подобі краснухи), а також перенесла сильні нервові потрясіння (розлади, переживання, стреси), то все це могло накласти свою негативну печатку на подальшу долю малюка. Існує припущення, що коли жінка носить потенційного аутиста, то вагітність проходить з ускладненнями, перебуваючи під загрозою зриву. Однак, в такому випадку майже кожну вагітну жінку можна було б зарахувати з даної категорії. Краще цей фактор до уваги не брати зовсім, оскільки загроза переривання вагітності виникає по величезній кількості різних причин, і їх комплексу в тому числі.

На думку медиків, до формування аутизму причетними можуть бути також і ускладнення, які зустрічаються в родовому періоді. Серед найбільш вірогідних причин аутизму у дітей — родові травми і стрімкі передчасні пологи.

Дія отруйних речовин.

Покласти початок розвитку хвороби, можуть отруєння організму людини важкими металами або значні дози радіоактивного опромінення, вважають вчені. Власне, до цієї групи причин також відносяться важко перенесені людиною вірусні захворювання і різні вакцини.

Разом з тим, офіційна медицина категорично заперечує факт, що дати поштовх аутизму може щеплення. Однак у світі спостерігається певний зв’язок між частотою розвитку аутизму і збільшенням числа щеплень у дітей. Тим не менш, якоїсь чіткої статистики щодо цього немає.

Хімічно-біологічні процеси.

На думку вчених, аутизм може розвинутися у людини на тлі дефіциту одного специфічного білка, а саме Cdk5. Даний специфічний білок відповідає за вироблення в організмі синапсів — структур, які впливають на розумові здібності. Крім того передбачається, що впливати на розвиток аутизму здатна посилена концентрація в крові серотоніну.

Вченими встановлено, що розвивається аутизм внаслідок деяких порушень в роботі людського мозку. Деякі з таких порушень вийшло визначити експериментальним шляхом. Наприклад, було з’ясовано, що діти з аутизмом мають порушення в розвитку мигдалеподібного тіла (ділянка мозку, що відповідає за емоційну сферу), можуть бути зміни в «мініколонкі», які регулюють поведінкову сферу.

Невідомо чому, але в ранньому дитинстві при аутизмі відбувається посилений ріст мозку. Хоча, вчені так і не розуміють, що ж відбувається з мозком дитини, маленького аутиста. Висуваються все нові і нові теорії і версії. За однією з таких, сприяє розвитку аутизму навіть дощова погода — справа в тому в штатах, які розташовані в «зоні непогожих днів» частота таких діагнозів набагато більше, ніж в місцях з нормальним кліматом.

Як би там не було, але виходить, що у аутизму не може бути однієї причини. А також, напевно, вирішальну роль в існуванні цього мозкового розлади грає спадкова схильність. Якщо надалі на схильність до аутизму накладаються обставини і фактори, сприятливі для його розвитку, то вони можуть запустити пусковий механізм розвитку хвороби в дію. Обговорюючи причини аутизму, фахівцями завжди передбачається поєднання відразу декількох, на тлі спадкової схильності.

Вчені виділяють наступні ознаки і симптоми аутизму, що дозволяють визначити аутизм у дорослих або аутизм у дітей, «свідомого» віку:

  • 1. Порушення соціальної взаємодії;
  • 2. Складнощі, труднощі в спілкуванні з іншими дітьми і людьми, загалом;
  • 3. Особливості поведінки.
  • Пропонуємо докладніше розглянути симптоми аутизму, і те, як вони проявляються, виділивши в окрему главу аутизм у дітей. А про те, як діагностувати аутизм, відрізнити його від інших розумових розладів, типу шизофренії, розумової відсталості та інших, читайте в статті: «Діагностика аутизму: як розпізнати синдром раннього дитячого аутизму і відрізнити від інших захворювань?».

    Порушення соціальної взаємодії при аутизмі

    Страждає аутизмом людина, не може побудувати з іншими людьми здорові взаємини. Порушення може виявитися настільки серйозним, що здатне вплинути на відносини дитини і матері в самому початку життя малюка. Важливо знати, що діти з аутизмом виявляють свою прихильність до мами і людям, які піклуються про нього. Однак, спосіб, яким висловлюють свою прихильність і любов діти з аутизмом, сильно відрізняються від тих способів, які використовують нормальні дітки.

    Дитина, мало спілкується зі своїми батьками та іншими дітками, не завжди можуть мати діагноз аутизм. Однак подальший розвиток дитини відзначається все більш дивним його взаємодією з суспільством. Особливості поведінки найчастіше стосуються виразу обличчя, візуального контакту і положення тіла. Діти з аутизмом, зазвичай важко встановлюють, які б то не було взаємини з однолітками, часто залишаючись ізольованими від суспільства, причому абсолютно самостійно відсторонюючись від спілкування і взаємодії.

    Крім того, поведінка аутиста дитини відрізняється від поведінки звичайних однолітків відсутністю зацікавленості в будь-яких іграх або видах діяльності. Дітки з даним розладом не бажають у принципі грати в якісь ігри. Також дітки можуть взагалі не помічати присутності інших людей, у важких випадках.

    Як правило, у аутистів порушені комунікативні здібності, простіше кажучи, здатність до спілкування з людьми. Дорослі люди можуть просто не розуміти, про що і що їм кажуть, дітки — не розуміти сенсу дитячих ігор, наприклад, таких як хованки.

    У діалозі аутисти часто не беруть участь. Те, як висловлюється і що говорить інша людина, зазвичай сприймається ними як щось незрозуміле. Звичайно мова аутистів монотонна, позбавлена будь-якої емоційного забарвлення. Фрази їх, як правило, обірвані, наприклад, аутист каже: «хочу води», замість «я хочу води». Відмінною особливістю аутистів є повторення пропозицій і фраз, сказаних іншими людьми. Наприклад, ви говорите «подивися на літак!», А дорослий чи дитина вторить: «літак», не усвідомлюючи того, що вимовляє і взагалі, що робить це. Таке повторення фраз і слів називають ехолалія. На противагу того, що повторення прийнято вважати ознакою розуму (повторення пісень, віршів та ін.), Тренування пам’яті, аутисти часто взагалі не розуміють змісту, вимовного ними.

    Поведінка аутиста, будь-то дитина або дорослий, може відрізнятися гострої чутливістю, наприклад, тактильної або сенсорної. В результаті спостерігається найсильніша непереносимість гучних звуків, яскравого світла або натовпу, тактильної і візуальної стимуляції. Галасливі компанії або вечірка для деяких аутистів здатні мати небезпечні наслідки. Як щось хворобливе можуть сприйматися навіть ярлики на одязі. Нестерпними речами також можуть бути: ходіння босоніж, святковий торт, гра з моделюванням предметів (наприклад, виготовлення аплікації).

    При цьому, можливо і зворотне реагування, у людини можуть бути нерозвиненими реакції на ті ж види стимуляції. Замість того, щоб сказати щось, аутист може закричати або піднести до очей. Поведінка аутиста не можна передбачити. Часто такі люди чіпають різні предмети і речі, щоб просто відчути їх форму.

    Дорослі та діти з аутизмом можуть мати щось на зразок ритуалу. Саме звичайне, здавалося б, заняття, таке, наприклад, як прийняття ванни для аутиста може бути дуже складним. Аутисту потрібно точна температура води, чітко визначений обсяг води, завжди один рушник і саме те мило, яке він пользовал раніше.

    Крім того може спостерігатися нецілеспрямовану поведінку аутиста чи дії. Приміром, людина може постійно плескати в долоні, смикати самого себе за волосся або мотати їх на палець, пересуватися навшпиньки, та інше. Дорослий або дитина може постійно грати в якусь одну гру і тільки в неї, або постійно носити з собою іграшку, завжди одну і ту ж. Наприклад, дитина щодня може вибудовувати в ряд всі свої іграшки, а дорослий проробляти це з одягом, щодня повторюючи це ж дію. Якщо спробувати перешкодити йому, зробити це, можна очікувати з його боку непередбаченої реакції, включаючи агресію і напад на перешкоджає.

    Найбільше увагу аутистів привертають предмети, які можна відкривати, закривати, повертати. Якщо залишити його одного, він може годинами сидіти на самоті, повертати або крутити якусь річ, вмикати-вимикати світло. Деякі аутисти «обзаводяться» особливою «любов’ю» до деяких неживих предметів, типу скріпок або шматочків паперу.

    У хлопчиків аутизм зустрічається приблизно в 4 рази частіше, ніж аутизм у дівчаток. Вчені вважають, що є зв’язок захворювання з якимись генетичними порушеннями, обгрунтовуючи це тим, що дітки, у яких в родині вже є дитина з аутизмом, хворіють їм частіше раз в 50, ніж дітки, в сім’ї у яких аутизму немає. Однак, як уже говорилося, ні підтвердити, ні спростувати це припущення достовірно, поки не представляється можливим.

    Перші ознаки цього розлади проявляються до 3 років. До 7-річного віку у діток стають вже чітко помітними відставання у фізичному розвитку, зокрема: маленький зріст і часто відсутність переваги у використанні якоїсь конкретної кінцівки як домінантної. У дітей не визначається ні праворукість, ні ліворукість, ні навіть амбідекстрія (обидві руки «праві») — вони володіють обома руками набагато гірше своїх однолітків.

    Крім цього, з самого раннього дитинства аутисти не проявляють інтересу до звуку голосу людей, що не просяться на руки, уникають прямого погляду, не дивляться в очі, не ходять «хвостиком» за батьками. На відміну від звичайних діток, вони не бояться залишатися один на один в кімнаті, будинку, магазині, не проявляють сорому при зустрічі з малознайомими або незнайомими людьми. Для них просто не існує відмінностей між власною мамою і якийсь чужий тіткою, для цих діток все чужі. Вони не сприймають однолітків, не йдуть на контакт з ними, не виявляють жодного інтересу ні до них, ні до іграшок.

    Подібні випробування чекають матусю аутичного дитинку, їй не доведеться отримувати тих позитивних емоцій, радості спілкування, проявів дитячої любові або відповідної реакції на мамину любов, зазвичай покривають з лишком будь-які тяготи і втому від щоденних турбот і тривог. У переважній більшості випадків малюк навіть не виділяє матусю серед інших навколишніх людей.

    Враховуючи порушення розвитку мови, діти з аутизмом про свої бажання дають знати за допомогою плачу, крику або активної жестикуляції.

    Хворі дітки можуть бути надзвичайно запальними та агресивними. Слід додати, що подібні реакції постійні на який-небудь заборона, дітки не вчаться володіти власними емоціями, собою, не можуть звикнути до травмуючого фактору. Внутрішній світ аутиста затиснутий в дуже жорсткі рамки, спроби вийти або вивести за які проявляється у формі неофобії — боязні всього нового. Аутичних діток дуже легко можна налякати і надовго, з подальшим формуванням найрізноманітніших фобій: наприклад, боязнь побутових електроприладів, які видають різкі звуки, дзижчать, боязнь яскравого світла або темряви, закритих дверей, якийсь одягу, хутра та інше.

    Розумова відсталість — на жаль, характерна ознака аутизму. У понад 50% аутистів рівень IQ не перевищує 50 балів, і лише у 70% — він вище 30.

    Тим не менше, серед аутичних дітей, зустрічаються індивідууми, які виявляють буквально-таки геніальні здібності в якійсь області (музики, живопису, математики тощо). Імовірно аутизмом страждали відомий філософ Іммануїл Кант, художник Ніко Піросманішвілі, казкар Ганс Християн Андерсен. Але нарівні з геніальністю, ці ж, геніальні дітки, можуть зовсім не мати найпростіших соціальних та побутових навичок.

    Аутизм у дітей, як і аутизм у дорослих сьогодні є невиліковним захворюванням. Чи передається воно наступним поколінням, невідомо, оскільки шлюб, як і будь-які близькі стосунки в принципі, у аутичних людей є потенційно неможливими.

    На сьогодні розроблена маса різних методик, які спрямовані на вироблення певної незалежності у хворої дитини, самостійності і хоча б мінімальних навичок соціальної адаптації. Діток з важкою формою розумового розладу можна навчити основам невербального спілкування. Тим не менш, жодна методика і ніяка комбінація методик не дозволяють з хворого аутизмом дитини, зробити повноцінного члена суспільства. Детальніше про методики адаптації та способах лікувати аутизм у дорослих і дітей, читайте в статті: «Методи лікування аутизму. Існуючі способи лікувальної корекції аутизму ».

    Ще трохи про те, що таке аутизм:

    ladyzhitya.ru

    В першу чергу , що треба зрозуміти кожному, що Аутизм – це не хвороба! Аутизм – це особливість розвитку. Люди з аутизмом бачать, чують та відчувають світ по-іншому.

    Аутизм або розлад аутистичного спектру – це сукупність розладів, які відзначаються дефіцитом спілкування та соціальної взаємодії.

    Варто пам’ятати, що розлади мають дуже різноманітний характер та не утворюють єдиної картини щодо симптоматики і глибини порушень. Тому в даний час у світовій літературі використовуються термін «розлад спектру аутизму», – РСА або РАС (autism spectrum disorderASD).

    Аутизм, або РАС характеризується проблемами із соціальними навичками, повторюваною поведінкою, мовним та невербальним спілкуванням, навчанням та іншими індивідуальними відмінними рисами. Всі люди з аутизмом мають певні труднощі, але аутизм впливає на них по-різному. Тобто люди з РАС потребують різних рівнів підтримки.

    Перші симптоми аутизму можна діагностувати вже у немовлят, але найбільш очевидні ознаки аутизму, як правило, з’являються у віці від 2-х до 3-х років. Часто буває і так, що до 2-3 років діти розвиваються нормально, а потім відбувається регрес, вони втрачають раніше набуті навички.

    Немає однакових людей з аутизмом. Кожна людина, як і всі ми, має свої особливості. Але все ж таки є перелік особливостей поведінки , котрі можуть дати привід для звернення до фахівця. Наявність двох або більше особливостей розвитку має змусити батьків не зволікати та вчасно розпочати діагностику та корекцію. Саме корекцію, бо вилікувати «аутизм» неможливо. Тисячі науковців у цілому світі борються за те, щоб вигадити «чарівну пігулку» , але її немає.

    Спокійно, без паніки! Пам’ятайте, що всі люди з РАС навчаються і розвиваються. При належній підтримці люди з РАС можуть жити більш повноцінним життям за власним вибором.

    Що викликає аутизм? Точна причина аутизму все ще невідома та вивчається. Наразі проводять багато досліджень в області генетики, екології та інш. Але немає чіткої відповіді на це питання.

    Люди з аутизмом ззовні часто не відрізняються від типових людей. Деякі батьки дітей з РАС часто стикаються з тим, що оточуючі думають, що їх дитина є неслухняною, має важкий характер або навіть кажуть такі образливі слова, як наприклад,- ” да вони не займаються своєю дитиною”. Тому так важливо інформувати суспільство про аутизм. Бо аутизм не залежить від виховання, соціального статусу, віроісповідання чи інших соціальних аспектів.

    Треба проводити детальне регулярне обстеження дитини , ії фізичного стану у всіх сферах. Не рідко поряд з РАС йдуть інші порушення. Наприклад ,часто зустрічається епілепсія( або епі готовність, епі сполахи) , порушення ЖКТ, органічне ураження головного мозку, СДУГ та інш.

    Для того, щоб своєчасно виявити аутизм у дітей, батькам необхідно ретельно стежити за розвитком малюка. Особливо в таких сферах, як :

  • розвиток комунікації ( розуміння зверненої мови, не дивиться у очі, дивиться «крізь», не реагує на ім’я та інш.);
  • взаємодія з дітьми та дорослими( не дивиться у очі, немає вказівного жесту, не цікаві дитячі ігри, незацікавленість іграшками, відсутність вказівного жесту, не махає «па-па» та інш.);
  • розвиток мовлення( в тому числі і ехолалія; пізно починає говорити, або припинила розмовляти, хоча раніше говорила та інш.) ;
  • сенсорна чутливість ( наприклад бурхлива реакція на зовнішні подразники (світло, звук, різка негативна реакція на окремі тканини, або дотик; пізнає навколишній світ неадекватними методами: лиже, нюхає, чіпає, та інш);
  • рухова активність ( нехарактерна жестикуляція, стереотипні рухи( трусить кистями рук, вичурно рухає пальцями чи руками, розгойдується, наносить удари по тулубу, маніпулює предметами не за призначенням та ін.), ходить навшпиньках та інш.) ,
  • поведінка ( раптові вибухи агресії чи істерики, нетипова реакція у звичних ситуаціях, повторювані моделі поведінки, опирається змінам звичайного розпорядку, безпідставно наполягає на його дотриманні та інш.) ;
  • імітація ( не наслідують дії дорослих та однолітків)
  • Чим раніше виявити ознаки аутизму у дитини, тим більш успішною буде адаптація. Але ніколи (!) не пізно розпочати роботу з людиною заради самостійності в майбутньому.

    Регулярна оцінка стану та своєчасна діагностика допомагає людям з РАС (і їх сім’ям, партнерам, роботодавцям, колегам, вчителям та друзям) зрозуміти, чому вони можуть зазнати певних труднощів і як можна покращити якість життя та отримати доступ до послуг.

    Узгоджена робота батьків та фахівців (робота команди) дуже важлива та є запорукою успіху. Але саме батьки є рушійною силою. Тож батькам буде корисно спілкуватися з іншими батьками дітей з РАС, навчатися та отримувати професійну психологічну підтримку.

    Батьки, дуже важливо перестати звинувачувати себе та прийняти ситуацію , прийняти свою дитину, бо від цього залежить її майбутнє. Ви та ваша дитина ні в чьому не винні. Не тікайте від проблеми і не фіксуйте увагу на негативних аспектах . Дійте виходячи з інтересів дитини та своєї родини , створюючи атмосферу любові та доброзичливості.

    УВАГА! Якщо ви зустрічаєте “лікаря”, котрий обіцяє вам “вилікувати” саме аутизм запитайте в нього, чи є науково-доказові документи його діяльності ? Не треба втрачати час на “чарівні пігулки, краплі, припарки…” Не плутайте наприклад, лікування окремих неврологічних станів, які можуть іти “в паралелі” з аутизмом та лікування саме аутизму, якого не існує. Нажаль шарлатанство процвітає в цій сфері. Будьте обережні. Звертайтеся до фахівців.

    Перевірте, як розвивається ваша дитина ТУТ ( тільки для зареєстрованих користувачів)

    З повагою, команда «Аутизм Україна»

    autism.ua

    Що таке аутизм та що треба знати батькам?

    Останнім часом про дитячий аутизм пишуть чимало. Але мамам і татам не дуже зрозумілі наукові терміни й пояснення. Аутизм — це, насамперед, порушення в розвитку дитини, що може виявитися у віці двох–двох із половиною років. Іноді батьки та лікарі помічають такі порушення пізніше, у три–п’ять років. У таких дітей немає порушень мовлення або слуху. Тобто, усе, що потрібно людині для спілкування, розвивається цілком нормально. От тільки потреби в спілкуванні (самого бажання спілкуватися), здатності до взаємодії з іншими дітьми в дітей-аутистів немає, або вони дуже слабко виражені. Діти зі слабким слухом або порушеним мовленням звичайно намагаються компенсувати свої недоліки жестами, мімікою. А при аутизмі маля або ігнорує спроби зав’язати з ним контакт, або взагалі уникає ситуацій, де йому доводиться спілкуватися.

    Якщо контакт із іншою людиною все-таки встановлений, то він має скоріше формальний характер.

    Діагностувати дитячий аутизм досить складно. Навіть досвідчений фахівець повинен досить довго спостерігати за дитиною, перш, ніж встановити такий діагноз.

    На що повинні звернути увагу батьки? Наприклад, маля не відгукується на своє ім’я, але ніякі порушення слуху в нього не виявлені.

    Якщо маля не звертається за допомогою, не намагається чимось поділитися, не намагається привернути Вашу увагу до предмета, що його зацікавив, це теж тривожний сигнал для батьків.

    Діти-аутисти не витримують контакт «очі в очі». Крім того, у таких дітей виникають труднощі з утриманням уваги. Але, шановні батьки, такий діагноз може поставити тільки висококваліфікований фахівець!

    Якщо все-таки такий діагноз Вашому маляті поставили, то Ви повинні розуміти, що аутизм не мине і його не вилікувати. Але це не означає, що життя скінчилося. Навпаки, Ви здатні допомогти дитині.

    Як правило, батьків тривожить два головні питання: чи зможе дитина адаптуватися в суспільстві, і чи зможе вона створити родину. При легких формах аутизму створення родини — не така вже нереальна перспектива. І більшість дітей від таких шлюбів серйозними розладами психіки не страждають. Але все ж таки ризик виникнення аутизму в дітей у родинах, де мама або тато страждають цим захворюванням, все-таки вищий, ніж в інших родинах. Якщо ж у дитини аутизм спостерігається у важкій формі, то, швидше за все, вона має потребу в постійній опіці, і тоді створення родини малоймовірно.

    Наскільки успішною буде соціальна адаптація такої дитини, теж багато в чому залежить від виразності розладів. Іноді, навіть під час наполегливої роботи, батькам спільно з фахівцями вдається досягти лише вміння самостійно одягатися, прибирати після себе, вживати їжу. У той же час, у світовій практиці відома досить велика кількість випадків, коли люди, що страждають аутизмом, досягли високого соціального статусу й визнання. Багато хто з дітей-аутистів закінчили вищі навчальні заклади та успішно працюють.

    Що робити, якщо у Вашого маляти аутизм?

    • Вірити у свої сили й набратися терпіння.
    • Звернутися до фахівців, яким Ви довіряєте. Це можуть бути психологи, дефектологи.
    • Робота щодо коригування повинна бути особливо інтенсивною на початкових етапах, тому не марнуйте часу й починайте заняття.
    • Така робота не повинна обмежуватися тільки плановими заняттями. Цілий день Ви можете навчати, спрямовувати свою дитину.
    • Аутичним дітям складно пристосовуватися до мінливих умов, тому намагайтеся зробити їх максимально однаковими вдома та у дитячому саду.
    • Аутизм: ознаки, діагностування, адаптація в суспільстві

      Аутизм або занурення у себе – поширений розлад, коли людина має труднощі у суспільстві, їй важко спілкуватися з іншими людьми. Ці люди потребують особливих умов, але правильний підхід до дітей та дорослих з аутизмом дозволяє їм отримати освіту і соціалізуватися, бути повноправними членами суспільства.

      До Дня розповсюдження знань про аутизм розповідаємо, що це таке та як допомогти адаптуватися.

      У чому суть дня? Якщо суспільство навчиться взаємодіяти з дорослими і дітьми, які страждають на аутизм, ці люди зможуть соціалізуватися, зайняти своє місце, жити щасливо і без обмежень. Але щоб відкрити для людей з аутизмом широкі можливості, нам необхідно розуміти – у чому суть захворювання, як взаємодіяти та чого робити не варто.

      Точні причини аутизму досі не встановлені. Сучасні дослідження доводять, що аутизм – це генетичне захворювання. Однак розвиток аутизму відбувається на фоні соціальних чинників, поганого стану екології, впливу медикаментів, тощо. Тож вилікувати аутизм нереально, але можна значно полегшити перебіг захворювання. Отже основні (не генетичні) причини, які можуть сприяти виникненню аутизму:

    • порушення харчування й обміну речовин;
    • потрапляння в організм важких металів, нейротоксинів, схожий вплив можуть мати ліки, які приймають вагітні під час загрози переривання вагітності;
    • біохімічні чинники (неправильний обмін ферментів, тощо);
    • порушення мозкової діяльності;
    • порушення кісткового і загального моторного розвитку;
    • сучасний темп життя: стреси, нервозність, перевтома.

    Науковці вважають, що найімовірніше аутизм виникає при поєднанні генетичних факторів і несприятливого зовнішнього впливу (від поганої екології до медикаментів під час вагітності).

    Варто зауважити, що стосунки у родині (між членами родини і з дитиною зокрема) не мають впливу на виникнення аутизму. Також не підтвердженим є міф про зв’язок аутизму і вакцинації.

    Точні причини аутизму не виявлені

    Аутизм проявляється вже з перших місяців життя немовлятка. Помітити його можна за розвитком мови, поведінки дитини. Однак поставити діагноз може лише кваліфікований лікар – дитячий психіатр. Тож батькам не варто панікувати завчасно, треба пам’ятати, що діти розвиваються по різному. Однак, якщо у батьків є певні підозри, варто перевіритися. Адже раннє втручання медиків, програми розвитку збільшують шанс на кращу адаптацію у суспільстві.

    Симптоми аутизму проявляються здебільшого до 3 років. Найчастіше, дитина майже не говорить і поводиться не так, як її однолітки. Бувають випадки, коли дитина таки говорить. Але з часом ці навички втрачаються.

    Дітки, хворі на аутизм, під час ігор часто монотонно повторюють одну і ту ж дію. Вони бавляться одні, їм не цікаві ігри з однолітками чи дорослими. Батькам варто звернути увагу на типові похитування, надмірну любов до гойдалок, особливу увагу до кількох предметів.

    Люди з аутизмом схильні по повторювальних дій

    Малюки, які страждають розладом аутизму, не відкликаються на своє ім’я. З ними важко або неможливо встановити зоровий контакт. Вони часто мало жестикулюють, люблять приймати певні пози та фіксувати один вираз обличчя.

    Загалом описати типову поведінку хворого на аутизм неможливо. Конкретна форма захворювання у кожному конкретному випадку проявляється інакше. Проте можна виділити кілька ознак, з якими варто звернутися до лікаря:

  • проблеми з розвитком мови;
  • ігри на одинці;
  • проблеми у спілкуванні з однолітками;
  • повторюваність дій;
  • неможливість встановити зоровий контакт;
  • дитина мало жестикулює;
  • залежність від рутини: одного і того ж маршруту прогулянки, чіткого розпорядку дня, тощо;
  • складнощі стосовно координації рухів, ходіння навшпиньки;
  • підвищена чутливість до шуму, музики, світла, одягу, запахів, купання.
  • Статистика хворих на аутизм сильно змінювалася разом з дослідженнями захворювання. Загальна статистика говорить про 1 хвору дитина на 1 000. Однак, ці дані можуть змінюватися у великих межах. Зауважимо, хлопчики страждають на аутизм у 3-4 рази частіше за дівчаток.

    Існує підвищений ризик захворюваності, якщо один із батьків сам страждає від аутизму чи були хворі у родині. Якщо перша дитина у пари хворіє на аутизм, то є ризик, що й друга дитина теж матиме відповідні розлади. Однак, це лише ризики, але аж ніяк не обов’язкова умова.

    З людьми з аутизмом треба спілкуватися правильно

    В Україні серед методів лікування переважає медикаментозний. Однак, часто цього не достатньо. Для ефективного лікування дітей з аутизмом потрібен комплексний підхід. З дитиною і батьками мають працювати лікарі, психологи, психотерапевти та логопеди. Також є велика кількість альтернативних методик. Проте наукових підтверджень їхньої ефективності немає.

    Чим раніше хвороба виявлена, тим краще. Для цього батькам немовлят варто не пропускати планові огляди в педіатра і спеціалістів, звертати уваги на поведінку малюка.

    Якщо аутизм таки виявлено, не варто впадати у паніку. З таким діагнозом можливе повноцінне, щасливе життя – за умови правильного підходу до дитини, інклюзивної освіти, втручання лікарів. Правильний підхід у ранньому віці до дітей з виявленими проблемами дозволяє їх повертати у коло однолітків для подальшої соціалізації і навчання.

    Люди з аутизмом можуть бути геніями у своїй справі

    Аутизм часто пов’язаний з певними відставаннями у розумових здібностях. Однак ця статистика не є стовідсотковою. Крім того, люди з аутизмом бувають часто дуже обдарованими і навіть геніальними в одній сфері діяльності. Вони повністю концентруються на ній і ігнорують діяльність поза їхнім колом інтересів.

    Як правильно спілкуватися з людьми-аутистами

    Якщо у вашому оточенні є діти чи дорослі, які мають аутизм, варто дотримуватися простих правил спілкування:

    1. Говоріть на теми, які справді їх цікавлять. Люди з аутичними розладами часто зациклюються на одному зацікавлені, вони стають справжні експертами у цій темі. Ви зможете почерпнути для себе щось цікаве, а вони – максимально розкритися.
    2. Скорочуйте речення. Короткі повідомлення допомагають людям з аутизмом швидше опрацювати інформацію. Також їм легше дається письмове спілкування.
    3. Аутисти мають образне мислення. Тож їм значно легше зрозуміти ідею за допомогою малюнків, схем.
    4. Давайте час на відповідь. Людям з аутизмом часто потрібно більше часу на обдумування. Не підганяйте їх у розмові, дайте час обдумати. Якщо людина не відповіла на попереднє питання, не задавайте наступних. Майте терпіння.
    5. Дотримуйтеся мовної сталості. Не висловлюйте одну і ту ж думку різними словами. Це збиває з пантелику людей з аутизмом.
    6. Не сприймайте мовчання аутистів на власний рахунок. Будьте чуйними, поважайте межі.
    7. Починайте розмову із ствердження, а не запитання. Банальне запитання як справи – може стати справжнім стресом для людини з аутизмом. Введіть їх в розмову поступово.
    8. Приділяйте увагу. Навіть, якщо ззовні здається, що людям з аутизмом краще наодинці, насправді їм теж потрібна турбота та увага.
    9. Вибирайте вдалий час для бесіди. Співрозмовник з аутизмом має бути спокійним, почуватися комфортно. Тоді шанси на співпрацю значно зростають.
    10. Аутистам важко вловити жарти, іронію, сарказм, метафори. Говоріть прямо і чітко. Це спростить завдання вашому співрозмовнику.

    Поважайте і любіть людей з аутизмом. Вони особливі і потребують особливого підходу, але це не робить їх гіршими.

    24tv.ua

    На сьогодні тема дитячого аутизму набуває все більшої популярності та актуальності. Ми, команда проекту «4Mamas», допоможемо вам дізнатися більше про цю проблему.

    Опис аутизму – це досить складне завдання. Частково це пов’язано з тим, що медичні дослідники поки не знають, що саме його викликає, і які процеси в організмі і мозку призводять до цієї інвалідності. Інша причина полягає в тому, що величезна різноманітність симптомів і проявів – це сама по собі особливість розладів аутистичного спектру.

    Не існує медичних аналізів, які змогли б діагностувати аутизм. Тільки спостерігаючи за поведінкою дитини і його спілкуванням з оточуючими можна поставити діагноз «аутизм».

    Що ж таке аутизм? Аутизм – це порушення розвитку, неврологічне за своєю природою, яке впливає на мислення, сприйняття, увагу, соціальні навички і поведінку людини. Звичайно, таке визначення повідомить вам дуже мало конкретної інформації.

    У деяких дітей симптоми аутизму можна виявити вже в дитинстві. Найчастіше аутизм проявляється до трьох років. Ознаки аутизму можуть змінюватися в залежності від рівня розвитку дитини та її віку.

    Поведінкові характеристики, використовувані для опису синдрому аутизму:

    Порушення розвитку невербальної і вербальної комунікації. Характерно:

  • Міміка і жести відсутні. Може бути відсутня і мова.
  • Дитина ніколи не посміхається співрозмовнику, не дивиться йому в очі.
  • Мова нормальна, але розмовляти з іншими дитина не може.
  • Мова ненормальна за змістом і формою, тобто дитина повторює почуті десь фрази, які не стосуються даної ситуації.
  • Фонематичні порушення у мовленні (проблеми з інтонацією, ритмом, монотонність).
  • Порушено розвиток соціальних навичок. Характерно:

  • Небажання спілкуватися і дружити з однолітками.
  • Ігнорування почуттів та існування інших людей (навіть батьків).
  • Не діляться з близькими своїми проблемами, так як не бачать у цьому необхідності.
  • Ненаслідують ні міміку, ні жести інших людей або повторюють ці дії неусвідомлено, ніяк не пов’язуючи їх із ситуацією.
  • Порушено розвиток уяви, що призводить до обмеженого кола інтересів. Характерно:

  • Неприродна, нервова, відчужена поведінка.
  • Дитина-аутист влаштовує істерики під час зміни навколишнього оточення.
  • Перевагу віддає самотності, іграм із самим собою.
  • Відсутні уява та інтерес до уявних подій.
  • Має прив’язаність до певного предмета і відчуває нав’язливе бажання постійно тримати його в руках.
  • Відчуває вимогу точно повторювати одні й ті самі дії.
  • Концентрує свою увагу на чомусь одному.
  • Люди, які страждають аутизмом, відрізняються нерівним розвитком, що дозволяє їм бути талановитими в якійсь вузькій області (музика, математика). Для аутизму характерно порушення розвитку соціальних, розумових, мовленнєвих умінь.

    Насправді все залежить від батьків. Від їхньої уваги до дитини, від грамотності та особистої позиції.

    Якщо діагноз було поставлено до 1,5 років, і були своєчасно проведені комплексні корекційні заходи, то до 7 років швидше за все вже ніхто навіть і не подумає, що хлопчикові чи дівчинці колись ставили діагноз «аутизм». Навчання в умовах звичайної школи, класу не додасть особливих турбот ні сім’ї, ні дитині. Отримати середню професійну або вищу освіту для таких людей – не проблема.

    Якщо діагноз було поставлено пізніше 5 років, то з великою ймовірністю можна стверджувати, що дитина навчатиметься за шкільною програмою індивідуально. Так як корекційна робота в цей період уже ускладнена необхідністю подолання життєвого досвіду дитини, закріплених неадекватних моделей поведінки і стереотипів. А подальше навчання і професійна діяльність будуть повністю залежатимуть від того середовища (спецільно створених умов), у якому перебуватиме підліток.

    Як бачите, любі турботливі батьки, все у ваших руках. Стежте уважно за поведнікою вашого малюка. Якщо помічаєте якісь відхилення та зміни у поведінці, не соромтеся звертатися до спеціаліста. Вчасно поставлений діагноз і правильно підібране лікування допоможуть малюку вирости повноцінним членом суспільства.

    Гра «Чарівні кольори»

    Така гра допомагає розвивати спостережливість, увагу до довкілля, сприяє запам’ятовуванню кольорів і відтінків. Учасникам пропонують картки різних кольорів. Ведучий називає предмети, а діти піднімають картки відповідних кольорів (наприклад, огірок (зелена картка), ромашка (біла, жовта, зелена картки)).

    4mamas-club.com